"Придумані" спогади у мозку можуть розвинути у вас шизофренію – нове дослідження

Дослідники наблизилися до відповіді на одне з найскладніших питань нейронауки – як мозок вирішує, які спогади потрібно пов’язати між собою, а які залишити окремими? Виявляється, що саме цей механізм може бути ключем до розуміння шизофренії та інших психічних розладів, у яких людина починає формувати хибні асоціації між подіями.

• Лише одна безсонна ніч запускає ті самі руйнівні процеси, що й хвороба Альцгеймера – дослідження

Чому наш мозок схильний помилятися у спогадах?

У повсякденному житті наш мозок майже ніколи не зберігає спогади ізольовано. Новий досвід постійно переплітається з попереднім – саме тому люди впізнають знайомі ситуації, прогнозують наслідки й ухвалюють рішення, спираючись на минуле. Але цей процес потребує дуже точного контролю: якщо мозок починає поєднувати між собою непов’язані події, це може призводити до серйозних порушень мислення.

Здатність пов’язувати спогади є критично важливою для навчання та поведінки. Завдяки цьому людина може використовувати попередній досвід у нових ситуаціях. Однак мозок повинен вирішувати, коли спогади дійсно пов’язані, а коли – ні. Особливо важливим це питання стало через психічні розлади. Наприклад, при шизофренії люди іноді формують асоціації між подіями, які насправді не мають жодного зв’язку. Саме тому вивчення механізмів пам’яті може допомогти зрозуміти природу хибних зв’язків, що виникають у мозку.

Як проходило дослідження?

Для дослідження вчені працювали з дорослими мишами, які досліджували два різні середовища. Експеримент показав цікаву закономірність: якщо два переживання відбувалися близько в часі – приблизно з інтервалом у п’ять годин – мозок мишей схильний був об’єднувати ці спогади. Якщо ж між подіями проходило близько семи днів, спогади зазвичай залишалися окремими. Втім, була важлива деталь: навіть через тиждень мозок усе одно міг пов’язати спогади, якщо два середовища були дуже схожими між собою.

Які результати?

Отримані результати вказують на важливу роль префронтальної кори – саме вона, ймовірно, контролює, які нейрони гіпокампа будуть кодувати новий досвід. Ба більше, на цей вибір впливають уже наявні спогади. Інакше кажучи, попередній досвід буквально визначає, як мозок сприйматиме нову інформацію.

Науковці дійшли висновку, що зв’язування спогадів виникає завдяки взаємодії кількох ділянок мозку. Вони змогли визначити шлях, через який попередні спогади впливають на кодування нового досвіду. Це питання залишалося одним із найважливіших у дослідженнях пам’яті протягом багатьох років, однак конкретні механізми цього процесу досі були недостатньо зрозумілими.

Дослідники також припускають, що виявлений механізм виконує роль своєрідної системи контролю. Він допомагає мозку впорядковувати спогади та не дозволяє різним подіям помилково об’єднуватися між собою.

У майбутньому науковці планують детальніше дослідити взаємодію префронтальної кори та гіпокампа й зрозуміти, як мозок інтегрує різні когнітивні процеси для формування пам’яті. Особливий інтерес викликає те, як префронтальна кора використовує попередні знання та поточні когнітивні потреби для впливу на обробку нового досвіду.

Соцмережі начебто забезпечують нам постійний зв’язок із людьми, але на практиці велика кількість онлайн-контактів не завжди рятує від відчуття ізоляції. Нове дослідження показало: чим більше у стрічці незнайомців і поверхневих взаємодій, тим вищим може бути ризик самотності. Вчені звертають увагу, що емоційне благополуччя залежить не від кількості контактів, а від якості стосунків і відчуття справжньої близькості. Іноді одна щира розмова з другом може дати більше підтримки, ніж сотні реакцій у соцмережах.