Чому після розмови з коханою людиною ви гірше пам’ятаєте дрібниці
Вчені описали механізм спільної памʼяті та забування
Чому після розмови з коханою людиною ви гірше пам’ятаєте дрібниці / Фото: Freepik
Пари давно звикли доповнювати фрази одне одного, підхоплювати думку на півслові й зчитувати настрій без пояснень. Але як показують останні дослідження, окрім цього всього закохані пари здатні на ще тоншу спільну роботу, зокрема на непомітне редагування пам’яті партнера. Виявляється, під час розповіді історій романтичні партнери синхронізують мозкову активність. І саме таке нейронне узгодження пов’язане з особливим типом спільного забування, якого, за даними дослідників, не виникає між незнайомцями.
Автори наголошують, що близькість стосунків фундаментально змінює те, як двоє людей разом обробляють інформацію. Коли один партнер вибірково згадує певні деталі події, інший частіше забуває пов’язані, але не згадані деталі. Це підсилює ідею, що пам’ять не є лише приватним архівом кожної людини. Вона може працювати як система співпраці, яка формується соціальними зв’язками.
Психологи давно вважають, що людська пам’ять більше реконструює, ніж просто відтворює події. Коли людина намагається пригадати конкретний факт, мозок активно “вибирає” потрібний фрагмент, а водночас пригнічує інші спогади, які можуть заважати.
Першим автором роботи став Хуан Чжан, який проводив дослідження разом із колегами з Тяньцзінського педагогічного університету в Китаї. Команда виходила з припущення, що романтичні партнери з часом формують унікальну когнітивну реальність і розвивають узгоджені моделі мислення та спілкування. Дослідники висунули гіпотезу, що такий глибокий зв’язок зробить партнерів більш сприйнятливими до впливу на пам’ять одне одного. Щоб це перевірити, вони провели два експерименти з гетеросексуальними парами та парами незнайомців.
Перший експеримент мав показати, чи має значення тип спогадів. У ньому взяли участь 38 дорослих, які утворили 19 романтичних пар. Усі учасники перебували у стосунках щонайменше шість місяців. Дослідники використали слова підказки, щоб викликати автобіографічні спогади. Частина підказок провокувала спільні спогади, тобто події, які пара пережила разом. Інші підказки викликали неспільні спогади, тобто приватні події, які партнер міг не знати.
Під час фази навчання учасники вивчали ці спогади. Далі починалася фаза практики відтворення, де один партнер був мовцем, а інший слухачем. Мовець тренувався згадувати конкретні деталі спогадів, тоді як слухач просто слухав. Після цього обидва проходили індивідуальний фінальний тест на запам’ятовування. Вони мали пригадати всі деталі, пов’язані з початковими підказками, включно з тими пунктами, які мовець практикував, і тими пов’язаними деталями, які він не згадав.
Результати показали чітку закономірність. Слухачам було складно згадати незгадані деталі, пов’язані з тим, що пригадував мовець. І це стосувалося як спільних, так і приватних спогадів. Отже, зв’язок між партнерами, за висновками авторів, сприяв ефекту незалежно від змісту.
У другому експерименті дослідники додали до порівняння незнайомців. Загалом залучили 76 учасників, серед яких було 20 романтичних пар та 18 пар незнайомців, яких познайомили безпосередньо перед тестом. Для справедливості всі пари працювали з неспільними спогадами. Це прибирало потенційну перевагу романтичних партнерів, які могли краще знати минуле одне одного. Процедура залишалася такою самою, одна людина говорила, інша слухала.
Тут і проявилася ключова різниця. Романтичні партнери знову показали соціально спільне забування, викликане пригадуванням. Коли мовець згадував конкретні деталі, слухач забував пов’язані з ними, але не згадані деталі. Натомість пари незнайомців цього ефекту не продемонстрували. Слухачі в групі незнайомців не переживали значного пригнічення пам’яті. Автори зазначають, що це відрізняється від деяких попередніх робіт, де ефект знаходили й серед незнайомців, однак нові результати підкреслюють потенційну силу близькості.
Дослідники припускають, що романтичні партнери мають вищу мотивацію узгоджувати мислення. Слухач у стосунках може інтенсивніше імітувати процес пошуку інформації у мовця, а це запускає ті самі механізми придушення пам’яті в мозку слухача. Щоб заглянути в біологічний бік явища, команда провела третій експеримент із використанням функціональної ближньої інфрачервоної спектроскопії. Це неінвазивний метод візуалізації, який вимірює кровотік і рівень кисню в мозку за допомогою світла.
У цьому етапі дослідники зосередилися на префронтальній корі, оскільки вона пов’язана з виконавчим контролем і регуляцією пам’яті. Датчики кріпили на чоло 38 пар учасників, серед яких були як романтичні пари, так і незнайомці. Дані показали вищу загальну активацію префронтальної кори у романтичних пар порівняно з незнайомцями. Це свідчить, що пари залучали більше когнітивних ресурсів під час спільного завдання.
Найпоказовішим став аналіз нейронної синхронізації. Вчені відстежували, як узгоджуються сигнали мовця і слухача з часом, і побачили високий рівень міжособистісної нейронної синхронізації у романтичних парах. Зокрема сигнали в латеральній префронтальній корі слухачів синхронізувалися із сигналами ораторів. Ця синхронізація була значно сильнішою у романтичних пар, ніж у незнайомих.
Далі команда перевірила, чи пов’язана ця синхронізація з результатами тесту пам’яті. Виявили статистичну кореляцію. Чим сильнішою була нейронна синхронізація в парі, тим виразніше слухач демонстрував ефект забування. Це дає підстави вважати, що синхронізація не є просто побічним ефектом спільного перебування. Вона схожа на механізм, який дозволяє процесу пам’яті одного партнера змінювати пам’ять іншого.
Дослідники стверджують, що така синхронізація допомагає парам будувати “спільну реальність”. Узгоджуючи те, що вони пам’ятають і що забувають, партнери підтримують цілісний спільний погляд на світ, але це може відбуватися ціною втрати деяких індивідуальних деталей.
Покоління Z, народжені між 1997 і 2012 роками, дедалі частіше розходиться в поглядах із поколінням X та бумерами навіть у дрібницях, які раніше здавалися буденними. Поки старші звикли тримати в гаманці купюри «про запас», молодь сприймає готівку як щось старомодне й незручне, а подекуди навіть таке, що викликає дискомфорт.
Ще новини на тему, які можуть зацікавити:
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
