Коли спорт шкодить: науковці описали головні ознаки залежності від фітнесу

Фітнес-культура тепер перетворюється у тренд занять спортом «безвихідних». Проте, нові дослідження ставлять під сумнів поширені припущення щодо «залежності від фізичних вправ», виявляючи, що проблема реальна, але часто неправильно розуміється та перебільшується.

• Справа не лише в дієті: 7 причин, чому вага не падає навіть на правильному харчуванні

Деталі

Дослідники з Університету Фліндерса, зʼясували, що хоча регулярні фізичні вправи є важливими для міцного здоров'я, для невеликої кількості людей вони можуть бути шкідливими. Дослідження свідчить, що залежність від фізичних вправ характеризується втратою контролю, коли люди продовжують тренуватися попри травми чи хвороби, або ж на шкоду роботі, стосункам та повсякденному життю, що призводить до фізичної шкоди, емоційних страждань та напружених стосунків.

Експерт із залежностей та професор психічного здоров'я та благополуччя імені Метью Фліндерса Жолт Деметрович застеріг від паніки:

«Широко цитовані дані свідчать про те, що до 42% деяких груп населення, які займаються спортом, ризикують бути позначеними як залежні від фізичних вправ».

«Хоча інструменти скринінгу можуть вказувати на можливий ризик, вони не можуть діагностувати залежність від фізичних вправ, а це означає, що межа між справжньою шкодою та здоровою відданістю часто розмита», – сказав співавтор дослідження та професор психології Аттіла Сабо з Університету Іштвана Сечені в Угорщині.

Дослідження наголошує на тому, що пристрасть, дисципліна та високі тренувальні навантаження, особливо серед спортсменів, загалом є позитивними, а не проблематичними.

«Ключова різниця полягає в тому, чи є фізичні вправи вибором, чи чимось, що людина змушена робити», – сказав Деметрович. «Основні рушійні сили часто є складнішими, ніж самі тренування, причому значну роль відіграє соціальний тиск щодо сприйняття тіла та продуктивності , а також проблеми з психічним здоров’ям, такі як тривога та депресія».

Часто надмірні фізичні вправи пов’язані з глибшими проблемами, такими як розлади харчової поведінки або інші компульсивні поведінкові здібності. Плутанину посилює те, що «залежність від фізичних вправ» наразі не визнається офіційним медичним діагнозом.

Наразі існує понад 30 різних інструментів оцінки, але чіткого консенсусу немає, що ускладнює послідовне визначення, вимірювання або ідентифікацію випадків.

«Це призвело до завищених оцінок та тенденції патологізувати нормальні, здорові фізичні вправи», – сказав Деметрович.

«Фізичні вправи під час болю чи травми, відчуття тривоги чи провини під час пропуску занять, або постійне надання пріоритету тренуванням над відпочинком, стосунками чи обов’язками – це сигнали того, що фізичні вправи можуть перетворюватися з чогось приємного на щось компульсивне», – сказав доктор Сабо.

Дослідники кажуть, що не закликають менше займатися спортом, а наголошують, що займатися розумніше, враховуючи дні відпочинку та відновлення, зосереджуючись на загальному самопочутті, а не на зовнішньому вигляді чи продуктивності, та звертаючись за підтримкою якомога раніше, якщо фізичні вправи починають здаватися обов’язком, а не вибором».

«У культурі, яка пропагує наполегливість, більше не завжди означає краще, а залишатися здоровим означає знати, коли потрібно відступити, а коли рухатися вперед», – сказав Деметрович.

Раніше ми розповідали, що навіть за умови обмеження калорій та виснажливих тренувань об’єм талії може наполегливо збільшуватися. У колі нутриціологів та ендокринологів це явище отримало назву “кортизоловий живіт”. Йдеться про специфічний тип відкладення жирової тканини в ділянці черевної порожнини, який виникає на тлі хронічної психоемоційної чи фізичної перевтоми.