Якщо людина постійно запізнюється, це "часова сліпота" чи звичайна грубість?
Це може бути симптом, пов’язаний із СДУГ
Якщо людина постійно запізнюється, це "часова сліпота" чи звичайна грубість? / Фото: Freepik
Постійні запізнення зазвичай списують на неорганізованість або грубість. Але останнім часом у соцмережах все частіше говорять про інше можливе пояснення, так звану “часову сліпоту”, коли людині важко відчути, скільки часу минуло або скільки його потрібно на справи.
Для британки Аліси запізнення почалися ще в дитинстві. Вона згадує, що через пізні приходи постійно мала неприємності, соромилася, коли підводила друзів, і весь час хвилювалася, що не встигне до школи. Лише у 22 роки вона зрозуміла, що її труднощі з орієнтацією в часі повʼязані з поставленим діагнозом – СДУГ.
Експерти пояснюють, що часова сліпота означає труднощі з оцінкою того, скільки часу займе завдання, або з відчуттям того, скільки часу вже минуло. Це пов’язують із виконавчими функціями мозку, які відповідають за планування, контроль дій і організацію. Така особливість добре описана у багатьох людей із СДУГ. Водночас підкреслюють, що запізнитися може кожен, але різниця в тому, що при СДУГ проблема стає системною і реально заважає жити.
Психотерапевти радять почати з простого кроку: спробувати зрозуміти, чому саме людина запізнюється. Іноді причина пов’язана з тривогою. Наприклад, людині некомфортно приходити раніше через страх незручних розмов. Інший варіант пов’язаний із відчуттям, що життя надто контролюють обов’язки, тому запізнення стає способом забрати собі кілька хвилин свободи. Цю поведінку порівнюють із бажанням не лягати спати вчасно, щоб компенсувати нестачу особистого часу після напруженого дня.
Як інструмент для зміни звички пропонують так звану картку подолання труднощів. Потрібно визначити причину своїх запізнень, взяти невелику картку і записати два речення. Перше має переосмислити страх або внутрішній опір, а друге має нагадати про наслідки запізнення. Найважче змінити ситуацію тоді, коли запізнення пов’язані з відчуттям переваги над іншими. Йдеться про випадки, коли людина ніби вважає, що її час важливіший за чужий. У такій поведінці можуть проявлятися й інші схожі риси, наприклад бажання “ефектно” прийти на подію або демонстративно привернути увагу.
Незалежно від наявності СДУГ відповідальність за власні дії залишається. Водночас методи, які допомагають людям із СДУГ, можуть бути корисними й для тих, хто просто має проблеми з пунктуальністю. Серед практичних порад називають смартгодинник із нагадуваннями, щоб чітко знати момент виходу.
До прикладу, Аліса з часом вибудувала власну систему. Вона почала закладати значно більше часу, ніж їй здавалося потрібним. Вона користується застосунком для управління часом і ще одним застосунком, який блокує доступ до інших програм на телефоні, щоб легше зосереджуватися та відстежувати час. Найбільше їй допомогли детальні списки з реальними підрахунками. Раніше їй здавалося, що вийти з дому зранку можна за 20 хвилин, але коли вона розписала весь процес крок за кроком, з переходами між кімнатами, стало зрозуміло, що насправді потрібно 45 хвилин.
Ранній контакт дітей із гаджетами знову опинився в центрі дискусій після нових даних із Сінгапуру. Урядове агентство країни оприлюднило результати десятирічного спостереження, яке оцінювало вплив екранного часу в найперші роки життя. Дослідження показало, що якщо немовлята проводять багато часу перед екраном до двох років, у них можуть формуватися зміни в розвитку мозку.
Також читайте:
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
