Жінки втричі частіше стикаються з тривалим COVID: вчені пояснили, чому так відбувається
У чому різниця між жінками й чоловіками при тривалому COVID
Жінки втричі частіше стикаються з тривалим COVID: вчені пояснили, чому так відбувається / Фото: Pexels
Жінки переносять тривалий COVID важче за чоловіків і нове дослідження з Університету Альберти пояснює чому. Науковці порівняли аналізи крові, профілі імунних клітин і активність генів у людей із тривалими наслідками інфекції та в тих, хто одужав без симптомів. У фокусі стали 78 пацієнтів із тривалим перебігом COVID через рік після зараження та 62 учасники контрольної групи. Багато хто з групи тривалого COVID мав легкий перебіг під час гострої стадії, не потребував госпіталізації, однак через кілька місяців стикнувся з втомою, “затуманеною” головою, болем і задишкою. Саме такі скарги найчастіше описують жінки – і дослідження показує конкретні біологічні причини цієї різниці.
Одна із ключових причин – це порушення кишкового бар'єра. У жінок із тривалим COVID виявили підвищені рівні маркерів ушкодження кишківника, а саме білка, що зв’язує жирні кислоти в кишківнику, бактеріального компонента ліпополісахариду та розчинного CD14, який свідчить про активацію імунної системи. Це ознаки “протікання” бар’єру: фрагменти бактерій потрапляють у кров, підтримуючи хронічне запалення в усьому організмі. За словами керівника роботи Шокролли Елахі, імовірно, ще під час гострої інфекції кишківник у жінок вразливіший до SARS-CoV-2. Якщо бар’єр послаблюється на старті, запальна відповідь затягується на місяці.
Друга знахідка – це анемія у жінок із тривалим COVID. Дані вказують, що запальні сигнали гальмують утворення нових еритроцитів у кістковому мозку. Анемія додає слабкість, задишку та погіршує концентрацію. Цей висновок узгоджується з міжнародним дослідженням понад 500 пацієнтів, де анемію назвали однією з основних біологічних ознак тривалого COVID.
Третій елемент – це гормональний дисбаланс. У жінок із тривалим COVID зафіксували знижений рівень тестостерону, у чоловіків же виявлено нижчий естроген. В обох груп помітно понижений кортизол, гормон, що допомагає врівноважувати стрес і запалення. У жінок нижчий тестостерон пов’язувався з вищими маркерами запалення та типовими симптомами: втомою, болем, пригніченим настроєм і “затуманеним” мисленням. У сукупності це створює замкнене коло, оскільки порушений кишковий бар’єр підтримує запалення, запалення пригнічує кровотворення, гормональні зсуви знімають “гальма” з запальних шляхів – і симптоми не зникають.
Клінічно багато пацієнток нагадують випадки міалгічного енцефаломієліту/синдрому хронічної втоми: тривала слабкість, непереносимість навантажень, когнітивні труднощі. Та є й відмінності. Наприклад, анемія не є характерною ознакою ідіопатичного ME/CFS, тоді як при тривалому COVID у дослідженні її виявляли часто. Це важливий орієнтир для лікування: тут є вимірювані мішені, маркери “протікання” кишківника, запальні білки, показники еритроцитів, рівні статевих гормонів і кортизолу.
Команда планує перевірити механізми на тваринних моделях тривалого COVID і готує клінічне випробування. Ідея проста: персоналізований підхід. Спершу застосуються тести, щоб з’ясувати, у кого саме порушений бар’єр, активне запалення, анемія чи гормональні зсуви. Далі буде застосована адресна терапія: корекція анемії, протизапальні стратегії, а в окремих випадках і продумане використання гормональних підходів. За словами Елахі, саме такий індивідуальний маршрут може дати відчутне полегшення.
Автори відверто говорять і про обмеження дослідження, оскільки для того, аби висновок був точний і цілісний, потрібні широкі поздовжні дослідження, щоб відстежити, як змінюються маркери разом із симптомами та чи поліпшується стан, коли ці маркери вдається нормалізувати. Водночас уже зараз вимальовується логічний ланцюжок розуміння перебігу самопочуття від вірусної інфекції до хронічних проявів.
Усім знайоме відчуття, коли мозок ніби “вимикається” посеред дня, і жодна кава не рятує. Нове дослідження показує, що це не лінь і не слабкість, а цілком конкретний нейрофізіологічний процес. Мозок буквально переходить у короткі мікрофази сну, щоб відновитися. І саме тому денна дрімота може діяти як “кнопка перезавантаження” для вашої уваги та продуктивності.
Ще новини на тему, що можуть зацікавити:
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
