Риби масово мігрують через потепління океану

Кліматичні зміни призводять не лише до підвищення температури повітря, але й до поступового нагрівання океанів. Багато морських організмів, що населяють ці води, є стенобіонтами — тобто вони пристосовані до стабільних умов середовища та здатні жити лише в обмежених діапазонах температури, солоності та густини. Через це, у відповідь на зміну клімату, вони часто змушені залишати звичні місця проживання та переміщатися у прохолодніші зони, зазвичай ближче до полюсів. Можливі також вертикальні міграції, хоча про них відомо значно менше.

Дослідження, що було проведене Лорою Грюнберг (Laura Gruenburg) з Університету Стоуні-Брук (США), охопило динаміку переміщення морських риб і безхребетних за останні 30 років. Науковці використали дані про температуру морської води та інформацію про поширення 973 видів з проекту «FishGlob», зібрану в ході тралових досліджень у період з 1993 по 2020 рік. Такі дослідження проводяться науково-дослідними суднами, які виловлюють рибу з різних глибин за допомогою донних і пелагічних тралів (конусоподібних сіток), визначають вид, вимірюють та зважують улов. Найповніші дані зібрані для північно-східного континентального шельфу США, Мексиканської затоки та Берингового моря.

Аналіз показав, що близько 77% вертикальних переміщень відбуваються вглиб океану, а 99% горизонтальних — у напрямку полюсів. Середня швидкість горизонтального зміщення становила 7,5 км/рік, а вертикального — 0,83 метра/рік. Такі темпи вже є суттєвими для прибережного дрібного рибальства, адже рибалки часто обмежені у часі та дальності виходу від берега. Проте горизонтальне переміщення обмежується низкою факторів. У тропіках організми стикаються з перешкодами — островами, кораловими рифами та континентами, тому замість руху до полюсів вони змушені опускатися на більшу глибину.

У помірних широтах міграції ускладнені потужними течіями, такими як Гольфстрім та Агульяс (південний схід Африки), а також апвелінгом (підйомом глибинних вод до поверхні), особливо в районах Перуанської та Каліфорнійської течій. В Арктиці ситуація протилежна — риби підіймаються ближче до поверхні, де знаходиться холодний шар прісної води, яка надходить з річок та при таненні льодовиків. Близько 26% видів продемонстрували помітні горизонтальні переміщення, 28% — вертикальні, а 20% мігрували в обох напрямках. У Беринговому морі приблизно 9% видів міграції відбувалися виключно вертикально. Це підкреслює, що для оцінки реакції морських організмів на потепління недостатньо враховувати лише горизонтальні переміщення. На карті представлено розподіл горизонтальних і вертикальних міграцій різних морських тварин у відсотковому співвідношенні по всьому Світовому океану.

Подібна картина спостерігається і у гірських регіонах: багато тварин, зокрема комахи, намагаються уникнути спеки, піднімаючись на більшу висоту. Проте комахи, що покладаються на політ, стикаються з труднощами — зі зростанням висоти знижується атмосферний тиск та зменшується кількість кисню, що робить політ енергетично затратним. Тому такі види мігрують повільніше, ніж ті, що пересуваються по земній поверхні.